ЗАЛІЗНИЧНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОРТАЛ
Медіацентр "Магістраль"
ПАТ "Укрзалізниця"

В електричках регіональної філії «Південно-Західна залізниця» тестують нові касові апарати

Той, хто користується приміським транспортом, уже міг помітити в руках роз’їзних касирів нові касові апарати. Це — оновлені спеціалізовані електронні контрольно-касові реєстратори (СПЕККР-01), інформація на які надходить через айпод, прикріплений ремінцем до зап’ястя. Поки що система доопрацьовується, виробник аналізує відгуки та побажання й усуває недоліки. А оцінити їхню роботу вже встигли касири човникового електропоїзда № 7005 Святошин—Клавдієво, з якими кореспондент газети «Магістраль» вирушила у рейс 23 жовтня о 8.21.

         Приглядаємося до нового «колеги»

Дорогою розмовляємо з інструктором відділення по станції Коростень дільниці обслуговування пасажирів виробничого підрозділу моторвагонного депо Фастів регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» Аллою Кирик. Вона нещодавно пройшла триденне навчання щодо обслуговування нових апаратів і передала свої знання колегам. За словами інструктора, молодим людям нові пристрої відразу припали до душі. Їм легко було пристосуватися, адже звикли користуватися смартфонами. Старші ж касири до апарата ще придивляються: опановувати такі технології їм складніше.

Переваги очевидні. Новий СПЕККР значно легший за старий. Якщо раніше кожному касирові доводилося носити в сумці по два апарати через те, що вони були запрограмовані лише на один тариф (а він у Коростені та Тетереві відрізняється), то новий змінює ціну залежно від обраної станції автоматично. У старого пристрою модем був окремо та займав додаткове місце в сумці. В новому ж він вбудований.

На Коростенській дільниці лишилося п’ять старих СПЕКК, які діятимуть до 7 лютого 2019 р., після чого всі замінять на нові. Оновлених апаратів — 20.

Прибуваємо на станцію Клавдієво. Пасажири виходять із вагонів, а роз’їзні касири підраховують виручку. Найзавантаженіші — човникові електропоїзди № 7004 та № 7002, які вирушають о 6-й та 7-й ранку, коли більшість пасажирів поспішає на роботу. Населеність цих електропоїздів — 100 %, відповідно й план, який має виконати касир, становить 1 тис. грн.

          Яблучко замість добірного слівця

Робочий день квиткових роз’їзних касирів Юлії Пяткової та Олени Горбач розпочався ще о 13.00 учорашнього дня. Вночі відновили сили у кімнатах відпочинку станції Київ-Пасажирський і о 5-й ранку прокинулися, щоб знов працювати. О 15.20 дівчата здадуть виручку в Коростені та підуть відпочивати додому.

Раніше колежанки працювали на звичайних приміських маршрутах, потім їх перевели на човниковий рух. «На старі рейси повертатися не хочемо, — говорить Юлія Пяткова. —
Те, що нам там часом говорили, цитувати соромно. Тут пасажири набагато культурніші. Всі оплачують проїзд. Багато хто їздить з абонементними квитками. Часто зранку купують одразу й зворотний документ. Дякують нам за роботу, інколи навіть пригощають домашніми грушками чи яблуками, шоколадом».

У кожного квиткового касира є пошита на замовлення регіональної філії «Південно-Західна залізниця» сумка з багатьма відділеннями. Спереду розміщено касовий апарат, глибше — запасні бобіни з касовими стрічками, зарядний прилад, документи й маршрут. Знайшлося місце і для обіду.

З собою в дівчат також відеокамера: вона під час роботи завжди ввімкнена. Так, днями зафіксували претензії пасажира, який відмовлявся платити, бо поїзд був переповнений.

Показують і нові касові апарати. До них довелося призвичаюватися. Спочатку жінки носили в одній руці айпод, а в іншій — розмінні гроші, тож треба було десь знайти третю руку, якою б відраховували решту. Потім айпод почали вдягати на зап’ястя, а гроші — брати в руку. Так набагато зручніше.

«Щоправда, новий касовий апарат видає майже вдвічі довші квитки, ніж старий. Спочатку пасажири навіть жартували: «Я у вас один квиточок просив, а ви мені даєте аж два», — згадує Олена.

Та замовники вже працюють над усуненням цього недоліка: скоро розмір документа зменшать з 15 до 10 см. Станції на них будуть виділені, щоб їх можна було швидше відшукати.

«Стажуюся на роз’їзного касира»

Після детальних настанов Алли Кирик беру сумку, вдягаю на зап’ястя айпод, а в руку беру дрібні гроші. Підходимо до першого пасажира, дідуся з газетою. Він пред’являє нам пенсійне посвідчення.

— А чому не отримали квиток у касі? — цікавимося.

— Бо касирка сказала: «Проходьте так!», — відповідає він.

Вибиваємо квиток. Сенсорне меню дуже нагадує сайт booking.uz.gov.ua. Вводимо назву станції, з якої прямує пасажир та куди. Далі — опції «повний» або «пільговий».
У нас — пільговий. Потрібно обов’язково ввести серію та номер посвідчення. За словами Алли Кирик, новий касовий апарат не дозволяє двічі підряд ввести один номер документа. Перевіряємо: вводимо той самий номер ще раз — апарат друкує чек. Перевірку не пройшов, тож є ще одне зауваження до розробників. Сподіваємося, що його скоро усунуть.

Знаходимо безквиткового пасажира. Оплачувати проїзд не відмовляється. Дає 100 грн. Цікаво, що апарат сам рахує решту. Задля експерименту пробуємо ввести суму, меншу від необхідної (8 грн). Цього разу не спрацювало. «Коштів недостатньо», — інформує айпод, а апарат відмовляється друкувати квиток.

У салоні помічаємо жіночку пенсійного віку, яка в дорозі в’яже мереживну кофтинку. Вона висловлює пропозицію: «Електричка № 6614, що виходить із Коростеня о 5.08, особливо після вихідних переповнена вщент. Вона містить вісім, а подекуди навіть шість вагонів. Пасажири у Клавдієво навіть не намагаються сісти. Щоправда, дехто пересідає в Немішаєво у «човник». Зараз же вагони майже порожні. Чи не могли б додати до електропоїзда № 6614 ще два вагони?»

Слова пасажирки підтверджує і Алла Кирик. Вранці вона з перевіркою їхала у восьмивагонному електропоїзді № 6614, де дуже складно було пройти між пасажирами. Багато з них через переповненість вагона відмовлялися оплачувати проїзд. Вагонів у поїзді дійсно бракує, хоча конструкцією передбачено, крім посадкових місць, ще 50 % стоячих.

Молодий пасажир цікавиться, чи не можна розрахуватися карткою. «Спеціальний роз’єм під це передбачений, однак поки що не функціонує. Такі запитання від пасажирів надходять рідко. Переважно розраховуються готівкою», — пояснює Алла Кирик.

Ще кілька пасажирів — і під’їжджаємо до станції Святошин. Зупинок небагато, тож електропоїзд долає всю відстань за 30 хв. Пасажири в останньому вагоні скупчуються біля виходу.

Цікаво, що жоден не запитав у мене посвідчення. Лише один пасажир здивувався, чому нас так багато: Юлія, Олена, Алла та я. Однак сам і знайшов пояснення: «Ви стажер!» «Так», — погодилась я.

Ілона Мироненко, «Магістраль». Фото Сержа Гончарова