Секрети найважливішого купе
Туалети у дорозі надзвичайно важливі, адже від їх чистоти та зpучності безпосередньо залежить комфорт і враження пасажирів від поїздки. Як зазвичай відповідають на запитання: «Як доїхали?»: «Нормально: туалет був чистий», або навпаки: «Жахливо: туалет був брудний, — тьху». Кореспонденти «Магістралі» вирішили дізнатися про останні модні тенденції щодо вбиралень на залізниці.
Про відповідальність та проблеми, з якими зіштовхуються за експлуатації вакуумних туалетів, нам розповіли Володимир Прокопенко, заступник начальника вагонної дільниці з експлуатації, та Олег Ніколаєнко, старший майстер цеху з ремонту побутових електроприладів.
Нині керівництво ПАТ «Укрзалізниця» спрямоване на європеїзацію, на доведення наших норм до тих, які прийняті у світі. Адже у країнах Західної Європи вже давно немає прямоточних туалетів, які викидають стоки безпосередньо на колії. Якщо про звичні туалети всі в курсі, що їх достатньо тільки гарно вимити, а користувачам натиснути на педаль, то з вакуумними все набагато складніше.KN.jpg
«Перші вагони, обладнані вакуумними туалетами, почали до нас потрапляти з 2000 р. Спочатку це були іноземні розробки — з Іспанії, Німеччини... А в 2014-му з’явилася і перша українська розробка від Крюківського вагонобудівного заводу», — мовить Володимир Прокопенко.
Механізм складний — ставлення примітивне
Вакуумні туалети на Українських сталевих магістралях функціонують понад десять літ, а отже люди вже мали навчитися користуватися ними так, щоб вони нормально функціонували. У нас парадоксальна ситуація: пасажири хочуть мати все добре та комфортне. Але дехто з них не виконує елементарних правил для того, щоб ці гарні речі слугували довго. Варто знати те, що вакуумні вбиральні — надзвичайно складні та вартісні механізми. Вони коштують досить дорого: ціна системи (язик не повернеться назвати її туалетом) — 800 тис. грн, ресурс використання — 3 роки). У ній багато засувок, мікропроцесорів тощо. А тому цей механізм потребує дбайливого ставлення. Але наші люди, на жаль, до цього не дійшли. «Ми намагаємося впливати на людей: додруковуємо до заводських табличок ще й наші, в яких пишемо, як правильно цими туалетами користуватися. Інструктуємо провідників щодо того, аби вони кожному пасажиру пояснювали, як користуватися такою системою. Одна людина зробить шкоду, а потому, коли туалети закриваються, страждають усі пасажири — і пишуть скарги. Звичайно, прогрес є: люди потроху вчаться користуватися цими туалетами, але це відбувається дуже повільно. Тож не було жодного дня, коли б потяг повернувся з рейсу — і всі туалети були у справному стані. Завжди проводимо ремонтні роботи та дістаємо з вакуумних туалетів сторонні речі», — обурено каже Володимир Прокопенко.
До розмови долучається Олег Ніколаєнко: «Іноді виникає таке відчуття, що пасажири змагаються між собою, що ж саме вкинути до вакуумного унітаза для випробування його на міцність. Туалетний папір ця система ще якось «перетравлює», а от особисті засоби гігієни, які від вологи розбухають, — це для неї вже катастрофа. Навіть памперси вкладають. А можуть вкинути і мішок з побутовим сміттям. Дістаємо кістки, ганчірки, білизну».
А що трубопровід довгий, то всі ці речі, потрапивши всередину, pуйнують систему. Майстер мовить, що часто-густо буває так, що асенізаційна машина не може створити тиску, потрібного для відкачування нечистот. Доводиться брати троси — і застосовувати інші методи механічного очищення.
Спеціалісти вузького профілю
Для ремонту саме вакуумних туалетів у депо працює спеціальна бригада. Загалом 18 працівників. Це, до речі, фахівці вузького профілю. Їх навчання було довгим та поступовим — з моменту введення вагонів з вакуумними туалетами в експлуатацію. Варіанти несправностей бувають різні, тож працівник повинен перевірити їх усі. Жоден навчальний заклад у нашій країні не готує таких спеціалістів, тому вони в країні — на вагу золота. Вони набували досвіду у сервісних центрах, які відкривали спеціалісти з Польщі. Навчалися й самі за допомогою документації, якою супроводжували нові вагони.
Ці фахівці тут — у пошані. Володимир Прокопенко каже: «Зараз вони дуже затребувані, адже наступного року, як мовив Прем’єрміністр, буде закуплено до 300 вагонів, облаштованих вакуумними туалетами. Отже нам слід буде розширювати бригаду, готуючи нових спеціалістів ремонтників. Щиро кажучи, ми не хочемо, аби вони пішли кудись заробляти більші гроші, бо тоді ми втратимо цінні кадри. Ці люди повинні отримувати пристойну зарплату, мати соціальні пільги… Ми зі свого боку робимо для них усе від нас залежне. Наприклад, ввели максимальний відсоток преміальної оплати. На жаль, зіштовхуємося з великими обмеженнями — не можемо збільшити їм ставки чи забезпечити безкоштовними обідами. Тож це питання треба порушити і розв’язати якнайшвидше, щоб зберегти ці кадри для себе».
Навіть свято придумали
Цікаво, що у всьому світі 19 листопада святкують Міжнародний день туалетів. Ідея такого важливого свята виникла у 2001 р., на міжнародній конференції у Сінгапурі. Малесенька країна славиться тим, що у ній найчистіші туалети в світі. В ній майже 200 делегатів вирішили обговорити проблеми, пов’язані з туалетами (слід завважити, що 40 % осіб на планеті не мають змоги відвідувати спеціально обладнані місця, тому що їх нема). Під час цього свята можна завітати в гості до свого фаянсового друга та потішити його антисептичними і мийними засобами. Також доцільно буде зануритись у філософські роздуми про те, як гарно, що ми маємо змогу відвідувати туалет у будь-яких умовах: на роботі, вдома та у дорозі.
